Як підвищити мотивацію школяра до навчання: поради

Умови тривалого навчання часто спричиняють виснаження та вигорання у багатьох учнів, що стає звичною справою. Особливо молодші школярі стикаються з цими проблемами в особливо гострий спосіб: навчання стає надто вимушеним, знижуються рівень уваги та здатність до запам’ятовування.

Вчителям та шкільним психологам дуже важливо забезпечити психологічно-емоційну підтримку учням, стабілізувати їх емоційний стан у постійно напружених і стресових умовах, а також надати практичні інструменти для підтримки учнів та їх батьків під час адаптації до навчального процесу.

Дитячий та сімейний психолог Катерина Гольцберг розповідає про вплив на мотивацію учнів та пропонує ефективні вправи для всього класу.

Внутрішня та зовнішня мотивація дітей

Експерти розрізняють мотивацію на внутрішню та зовнішню.

Внутрішня мотивація полягає в бажанні займатися певною діяльністю самої заради неї. У цьому випадку єдиним винагородою, яку людина очікує, є отримання нових знань, розвиток, відчуття задоволення та радості.

Зовнішня мотивація, натомість, виникає за рахунок зовнішніх обставин або стимулів, що побуджують людину до активності.

Також можна виділити позитивну та негативну мотивацію. У випадку негативної мотивації людина діє з метою уникнення покарання або неприємностей, а в разі позитивної мотивації – з бажанням отримати нагороду чи похвалу. Ці два види мотивації збалансовують один одного. Більш перспективним і тривалим є стимулювання позитивної мотивації: бажання досягти цілей, отримати успіхи та досягнення. Винагорода, покарання та конкуренція можуть мати короткострокові результати, але саме на них ми часто спираємося в шкільному середовищі.

Бажано прагнути розвитку внутрішньої мотивації учнів, враховуючи їх особисте задоволення та інтерес. Проте важливо відзначити, що навіть якщо ми маємо намір запалити цей “внутрішній вогонь”, все ж необхідно визначити, які зовнішні ситуації, стимули та дії ми плануємо використовувати для досягнення цієї мети.

Фактори, що впливають на мотивацію:

• внутрішні мотиви;
• зовнішні стимули;
• особисті переконання;
• емоційний стан;
• дії.

При розгляді мотивації учнів вчитель повинен розуміти, як сприяти розвитку цих компонентів. Якщо прийняті рішення аргументовані, добре продумані, враховують потреби учнів і базуються на взаєминах з ними, вони можуть призвести до позитивних результатів.

Впровадження 5-крокової моделі похвали

Ви може самі впровадити цю п’ятикрокову модель похвали, щоб підняти інтерес дитини до навчання.

• Починайте з позитиву. Рекомендується уникати вживання занадто сильних слів, таких як “чудово” або “молодець”. Можна сказати: “гарний малюнок”, “добре виконана робота”, “уважний/уважна”.
• Надаємо “фотографію” ситуації. Обов’язково детально і тільки фактами: “твір написаний без помилок”, “гармонійно підібрані кольори на малюнку”, “акуратно складені книжки”. Або: “Я бачу, як ти наполегливо працюєш, я почула/почув, що ти допоміг/допомогла комусь”. Тут акцентуємо на тому, як гарно, що учень намагався і допоміг.
• Уточнюємо, скільки зусиль було витрачено, скільки часу було затрачено.
• Плануємо з учнем подальший прогрес. Що потрібно зробити, щоб успіх став тривалим? “Продовжуй так само”, “Вивчи таблицю множення до останньої цифри”.
• Закінчуємо позитивом. Наприклад: “Я впевнена, що у тебе вийде, адже ти вже навчився/навчилася це робити”, “Ти так вдало поєднуєш кольори”.

10 запитань, які допоможуть зрозуміти, що цікавить ваших дітей

Індивідуальна розмова – важливий інструмент для підтримки мотивації учнів. Цей процес дозволяє дізнатися про мотиви їх поведінки, їх переваги, інтереси та захоплення. Поставте питання про те, що їм вдається найкраще, і використовуйте цю інформацію.

Також важливо підтримувати теплі стосунки та демонструвати учням, що ви цікавитеся ними, що вони можуть постійно розраховувати на вашу підтримку та допомогу, навіть якщо вони допускають помилки. Навчіться приймати та поважати особу дитини незалежно від її поведінки.

1. Яку книгу (окрім обов’язкового читання) ви нещодавно прочитали? З яких причин саме цю книгу?
2. Які конкретні речі ви вмієте робити своїми руками (наприклад, виготовляти щось просте, ремонтувати, шити…)?
3. Як ви навчилися цим навичкам?
4. За чим саме ви пишаєтеся та досягли на сьогоднішній день?
5. Яким чином це сталося?
6. Скільки часу ви приділяєте самостійному навчанню вдома?
7. Як багато часу щотижня ви витрачаєте на це? Чи читаєте ви новини? Які джерела ви використовуєте? З яких причин саме ці джерела?
8. Ви вмієте готувати?
9. Що саме люди цінують у вас? Розкажіть більше про це. Яку музику ви слухаєте? Ви вмієте співати або грати на музичному інструменті?
10. Чи маєте ви хобі або заняття, яким ви приділяєте багато часу (спорт, малювання, танці, музика…)? Що саме це за хобі або заняття? З яких причин ви цим займаєтеся? Скільки часу ви йому відводите?

Критика та мотивація: як уникнути демотивування дитини?

Мотивація може зникати, коли учні почують критику, тому важливо надавати її коректно. Ось кілька принципів:

1. Не порівнюйте того, кого критикуєте, з іншими.
2. Подавайте критику обмежено: обговорюйте одну або максимум дві проблеми. Решту залиште на інший раз.
3. Уникайте саркастичних висловлювань. Не використовуйте загальні твердження – конкретна фактична критика сприймається легше.
4. Не формулюйте мотиви поведінки учня. Наприклад: “Ти спеціально це робиш”.
5. Використовуйте нейтральні та позитивно сформульовані речення, уникайте негативних висловлювань.
6. Наприклад: “Так, тут є помилка, давай подумаємо, як її виправити. Наприклад, щодо…?” В такому випадку ви можете запропонувати стратегію виправлення. Або запитайте учня/ученицю: “Які у тебе є пропозиції?”